Конспект з льодолазіння

Невеликий конспект з порадами та хитрощами, які зроблять лазіння по льоду комфортнішим та безпечнішим.            Дечому краще вчитись на чужому досвіді.

І от я зібрався лазити по льоду. Що я роблю:

1. Перевіряю прогноз погоди.  Різкі коливання температури – погано.
2. Дізнаюся, чи хтось зібрався на той самий водоспад. Щоб не штовхатися плечима та не отримати шматком льоду по голові.
3. Готую спорядження: точу бури та кішки, міняю клюви.
4. Якщо планую лід зі скелями, беру кішки з одним зубом, якщо чистий лід, можна з двома, вони стабільніші.
5. Якщо маршрут довший за одну мотузку, беру дві, щоб швидше спускатися.
6. Дивлюся на рівень лавинної небезпеки.  Якщо немає внизу, ще не означає, що безпечно нагорі

Підійшов до початку маршруту, і одразу:

1. Вибрав місце, куди не буде сипатись лід і таке інше.
2. Надягнув каску.
3. Надягнув пуховку.
4. Якщо хтось уже лізе, чекаю, доки вилізуть чи спустяться.
5. Попив.
6. Сходив у туалет.
7. Вибрав лінію маршруту так, щоб лізти від зручного до зручного місця. Це працює для станцій та точок страховки.
8. Постелив килимок для мотузки, перебрав мотузку.
9. Якщо під льодом біжить вода — задумався: «Чи треба воно мені?»
10. Поліз.

Лізу, отримую задоволення. Щоб не впасти, роблю так:

1. Вішаю самостраховки на інструменти, якщо маршрут довший за одну мотузку.  На самостраховках нормальні карабіни.
2. Бури вішаю зубами назад, бережу гарні штани.
3. Рухаюся осторонь напарника, щоб на нього не сипався лід.
4. Лізу «трикутником»: ноги ширші за плечі, нагорі – лише один інструмент.
5. Б’ю інструменти в канавки, ямки та інші пониження. Так лід менше сколюється.
6. Ще вибираю лід світліший — там бульбашки повітря чи лід завжди м’якіші.
7. Не б’ю інструменти в опуклості – можуть сколотись.
8. Коли б’ю, опускаю обличчя вниз, щоб лід летів у каску, а не в обличчя.
9. Використовую рельєф: ставлю ноги на полички, інструментами беру краї та бурульки.
10. Swing like you pee, kick like you poo.
11. Якщо попередні льодолази видовбали порожнини своїми інструментами, ставлю клюви в них, економлю сили.
12. Бури кручу на рівні пояса, так зручніше
13. Якщо бур упирається в скелю (характерне відчуття), не упираюся, а кручу бур коротше або обв’язую цей.
14. Кручу бури перед складними місцями або ділянкою зі снігом/пухким льодом.
15. Ставлю зуби кішок у дірки від інструментів.
16. Складні ділянки проходжу максимально швидко (не плутати з «поспішаю»), щоб заощадити сили.
17. Іноді страхуюсь навіть на дуже простому рельєфі.
18. Якщо інструмент застряг, не розгойдую збоку в бік, так можна зламати або погнути клюв.
19. У великих горах або на довгих водоспадах тягну пару запасних клювів.
20. Трясу руками, коли забиваюсь (м’язи – редакція).
21. Не кладу до рота нічого металевого, коли холодно.
22. Страхуюсь на скелях, щоб економити бури.
23. Якщо з дірок від інструментів б’ють фонтанчики, задумуюсь: «А чи треба воно мені?»

Доліз, роблю станцію:

1. Вибрав безпечне місце осторонь лінії руху нагору. Так на страхуючого не будуть падати уламки.
2. Вибрав найтовстіший лід.
3. Закрутив бур і відразу став на самостраховку на окремий карабін.  Самостраховка на одному бурі, за умови, що лід нормальний – допускається
4. За півметра від першого – закрутив другий бур. Тут пам’ятаю, що кут, утворений петлею, має бути меншим за 90°.
5. Інструменти забив осторонь так, щоб не заважали. Ну, чи повісив на каритули (сервісні карабіни для розвіски спорядження – редакція).
6. Зблокував бури, повісив страхувальний пристрій в автоблоці, страхую.
7. Якщо холодно, надягаю теплу куртку та рукавички. Вологі прибираю за пазуху, нехай гріються.
8. Якщо мотузка – суцільний лід і не лізе в пристрій, страхую через вузол УІАА.
9. Складаю мотузку на ногу або на полицю.  Намагаюся укладати так, щоб не заважала партнеру.
10. Якщо дорогою закрутив бур у камінь або встромив інструмент у скелю, швидко підправляю маленьким напилком.
11. Вирубав невеликий майданчик під ноги.
12. Стою страхую, їм цукерки.

Лізли-лізли, вилізли. Щоб спуститися:

1. Забираю інструменти на каритули клювами назад.
2. Роблю вушко. В крутий лід – Андерсона, в пологий – Абалакова. Тут слід потренуватися, щоб отвори збігалися.  Якщо лід прозорий, це просто. Якщо ні – складніше. Іноді в перший отвір вставляю гачок. Так зрозуміліше, куди бурити друге.
3. Пропускаю репшнур через вушко. Якщо немає гачка, спрацює закладка. Якщо немає закладки, жорсткий репшнур вилізе і так, але це займе певний час.  Гачок можна зробити з будь-якого шматка дроту. Репшнур (за теорією) – 7 мм. В реальності — 5–6 мм.
4. Обов’язково (!) підстраховую вушко буром. Петлю пристібаю до мотузки так, щоб все навантаження припадало на вушко. Але таким чином щоб коли воно розвалиться, не було сильного ривка.
5. Якщо мотузка тонка, не парюсь з репшнуром, а пропускаю мотузку. Так економніше. Головне, щоб мотузка не примерзла до вушка.
6. Їду донизу, кручу бур для самостраховки і починаю робити наступне вушко. Коли напарник спуститься, воно буде вже готове.
7. До того, як напарник приїхав, пропускаю кінець однієї з мотузок крізь спускову петлю або вушко (див. пункт 4) і зав’язую вузол на кінці.
8. Напарник приїжджає, скидаємо (мотузку).
9. Якщо не скидається, не влом лізти нагору. Тут багато варіантів. Головне — все робити обдумано і не дебільнювати, навіть якщо сніг, ніч, хочеться вниз, в тепло і на ручки. Якщо натупити, внизу опинишся занадто швидко.
10. Якщо все пройшло гладко, повторюємо до самого низу.

Фото кредит Кирило Білоцерковський