Район: Оміш (Omis)

Гірська система: Балканські гори

Країна: Хорватія

Ключові точки: Місто Оміш (мітка)

Оміш – живописне місто-курорт на узбережжі Адріатики. Прикольний ландшафт з родзинкою – річкою Цетиною, яка впадає в море і наче поділяє центр міста навпіл.

Для нас, любителів аутдору та лазіння, головною фішкою цього місця є те, що тут скелелазні сектори, та і навіть мультипітчі, знаходяться фактично в межах міста, або за містом в 10-20 хвилинах ходьби. Ну і крім цього, є ще декілька віддалених спотів, але і до них можна дістатись пішки. Тому сюди можна їхати навіть без машини або не заморочуватись та не брати її в прокат.

В місті є достатня кількість кемпінгів, різного житла, магазинів, кафе. Все досить компактно. На маршрутах є все: спортивні доріжки для початківців, досить високі категорії (максимальна складність 8b, а почитати про категорії скель можна тут). Але найбільша кількість маршрутів середнього рівня (шестірок і семірок) з дуже різноплановим рельєфом. Мультипітчі є як добре пробиті, так і пригодницькі, де варто брати з собою закладні. Щось дуже схоже на кримський альпінізм, куди ми ще поїдемо після перемоги :). Довжина теж дуже різноманітна, від навчальних по кілька коротких мотузок, до 300 метрів. Коротше, якщо шукаєш варіант локації для лазіння, де можна цивільно жити чи провести час з родиною, лазити різне за настроєм, витрачати мінімум часу на підходи, мати крутезний морський краєвид і нереальні заходи сонця, то тобі сюди. Читай опис району!

Щоб зрозуміти наскільки все компактно: фото з маршруту Bon Bon

Логістика

Оміш знаходиться в 25 кілометрах від міста Спліт. Спліт – це друге за величиною місто Хорватії після Загребу. Тож дістатись сюди можна як літаком, так і машиною. В залежності від місця перельоту, варіанти різні.

Літаком до Спліту

Якщо прилітаєш літаком в аеропорт Спліту, то найпростіший і найдешевший варіант – це від автобусної зупинки Аеропорт (Zracna Luka 1, знаходиться недалеко від аеропорту) доїхати до центру міста, (зупинка Visoka, орієнтир Макдональдс). Навпроти, через автостраду, в зворотньому напрямку треба пересісти на автобус 60, який довезе до Оміша (фактично провезе через весь Оміш, куди треба).

Літаком до Дубровніка

Оскільки це популярний напрямок з недорогими квитками, можливо, ти прилетиш саме сюди. З аеропорту та з автостанції міста ходить Flixbus. Тому дістатися Оміша нескладно.

Ну і само собою, можна доїхати власним авто або тим же фліксбусом звідусіль. Якщо їдеш автівкою, то май на увазі, що через Хорватію проходять платні дороги, ціни і частота оплат помірні, не як в Італії, наприклад. Безоплатними виходить дуже довго.

Транспорт всередині району

Як ми писали вище, в районі все досить компактно, і авто не дуже принципово мати. Такожі пересуватися можна і пішки. Через місто ходять автобуси (той самий 60-й зі Спліта, кожні півгодини). Ціна близько 1 Євро, якщо лінь буде йти. Але, навіть якщо ти живеш десь в дальніх кемпінгах, то в центр міста можна дійти швидше, ніж за 30 хвилин.

Проживання

Залежить не тільки від уподобань, а й від сезону твого приїзду.

Найдешевший варіант проживання в “сезон” (з квітня по жовтень) – це т.з. кемпи. Це табори для авто-кемперів. Можна стати як машиною, так і наметом поруч. До більшості місць підведений струм і навіть своя вода. Ціни нижчі за альпійські: одне місце коштує близько 20-25 євро/доба. Площа ділянки 70-100 м2.

На території є також будинки – бунгало. Якщо ти їдеш великою компанією (6-8 людей), то це точно буде найдешевший варіант нерухомості (близько 15 євро/люд/ніч), що дорівнює вартості проживання в наметі десь в кемпінгу Шамоні, наприклад (огляд по Шамоні тут). Однак тут ти житимеш в своєму будиночку з усіма зручностями, безкоштовним інтернетом і паркомісцем. Дуже зручне розташування має Camp Galeb (легко можна знайти в пошукових системах). Він знаходиться прямо в центрі міста на набережній, а також поруч з торговельним центром.

Основний мінус таких кемпів – вони працюють з весни по осінь. Тому, якщо розглядаєш Оміш як варіант поїздки в умовно холодний період, то опція кемпінгу/бунгало відпадає. Однак в несезон ціни на апартаменти значно нижчі і стартують від 30 євро/доба, а в “розпал” зими навіть менше. Ну само собою, погода в цей період найгірша, однак абсолютно прийнятна для лазіння, по наших мірках 🙂. Якщо ти з машиною, то можна спокійно знайти зовсім недорогі апарти вище по схилу від моря. Якщо ж пішки, то доведеться трохи гуляти кожен день, або шукати щось ближче і, можливо, дорожче.

Особливості району локальні (наявність відсутність рятувальників і їх контакти, перміти, дозволи, платні відвідування тощо)

Всі скелі і маршрути безкоштовні. Платити ні за що не треба, і це не може не радувати 🙂!

Рятувальники

В країні працює організація Croatian Mountain Rescue Service aбо Hrvatska Gorska Sluzba Spasavanja (HGSS). Це професійні рятувальники з міжнародною сертифікацією, навчені працювати саме в горах. Є гелікоптери. Гаряча лінія за номером 112. Ну і не забувай про страховку відповідного класу!

Зв’язок

Мобільна мережа працює всюди, де є маршрути. Більшість популярних скель з “мультиками” теж в межах видимості міста, тому проблем немає.

Якщо ти ще не користуєшся сервісами E-Sim, то купити місцеву сім-карту можна в багатьох салонах операторів та в аеропортах. Покриття в Оміші у всіх однакове. Основні оператори: Telemach, A1, Hrvatski Telekom. Сімка коштує близько 3 євро, а ще за 9-12 євро на місяць можна купити безлімітний інтернет для свого тарифного плану. Якщо, раптом, ти опинишся там до нашої Перемоги, то зараз українцям роблять знижки на послуги мобільного зв’язку більшість операторів.

Ціни і валюта

Валюта – євро. Ціни помірні, але дивлячись на що. Продукти в магазинах дорожчі, ніж в Польщі, Італії, наприклад, а от паливо – дешевше. Всюди можна розплатитися карткою. Банкоматів в самому Оміші достатньо (в торгівельних центрах, наприклад).

Харчування

Можна купувати продукти і готувати самостійно, а можна їсти в закладах. Продуктових магазинів достатньо різних по всьому місту. Найбільша мережа – Studenac. В них є практично всі звичні продукти. Чек на один день на 2-х людей з вином, овочами та всім необхідним зазвичай близько 20-30 євро, але все залежить від твоїх апетитів.

Кафе/ресторани. Їх є, але більшість знаходиться в старому місті (та частина, яка знаходиться біля річки). Зверни увагу, що взимку багато кафе і ресторанів зачинені, бо не сезон. Тому якщо плануєш їсти там, то заздалегідь подивись, куди піти. В сезонний час (квітень-жовтень) все працює. Ціни європейські: повечеряти одному від 15-20 євро, поснідати від 10.

Критичне спорядження, наявність прокатів, магазинів спорядження і газу і т.ін.

Магазинів спорядження в місті немає. Найближчі є в Спліті. Тому збирайся відповідально. Якщо раптом щось все ж забув, можна спробувати запитати в місцевій компанії Omis Adventure. Ці хлопці і дівчата займаються активними турами (в основному сплави, але є і лазіння), можливо вони щось позичать за деякий кошт.

Погода в районі, локальні особливості

По погоді основні нюанси такі:

Літо спекотне і дороге (це ж морський курорт), тому якщо і лазити, то лише тіньові сектори (див нижче описи скель).
Зима вітряна і часто з дощами. Тому будь готовий посидіти внизу або швидко виходити на скелі, коли дощу немає. Зате ціни найнижчі!

Але глобально, Оміш – це всесезонний спот. Лазити скельні лінії в футболці чи сорочці по сухих скелях можна фактично круглий рік (хіба влітку без футболки через спеку 🙂).

Власне лазіння!

Глобально його можна розділити на декілька блоків в залежності від логістики і довжини. Є спортивні доріжки в місті і за містом, а також і мультипітчі. В будь-якому випадку, більшість лазіння проходить в межах міста або дуже близько від нього, тому навряд ти будеш досліджувати найвіддаленіші споти, хоча розкажемо про всі.

Основні сектори і скелі для розуміння. Planovo і наступні сектори одразу правіше фото

Для зручного користування топо з категоріями місцеві клаймери зробили путівник в pdf, яким і ти можеш користуватися! Завантажити його можна тут. Однак для кращого розуміння ми розкажемо, які місця сподобались особисто нам, специфіку і т.ін. Місцева порода всюди вапняк, часто досить гострий. Пальці та скельники з’їдає швидко 🙂.

Спортивне скелелазіння

Недалеко від старого міста вздовж річки знаходиться ціла серія секторів, які поступово віддаляються від центру. Це сектори: Peovo, Planovo, Babina Bara, Visoke Pole, Vojan. Всі лінії і локації секторів є в гайді.

Peovo знаходиться трохи в стороні і раніше, відносно дороги, якою ти приходиш з центру. Маршрути знаходяться фактично в старому місті, справа від дороги, навпроти залишків міської фортеці. Ти їх точно не пропустиш. Інші чотири сектори знаходяться далі по цій дорозі, фактично на виїзді з міста.

Прямо перед сектором Planovo є парковка, якщо ти на машині. Під більшістю секторів є обладнані столики, лави, смітники, нам це дуже сподобалося.

Окрім класичного вапнякового рельєфу на Planovo є навіть щільові маршрути

Пробивка загалом непогана, шлямбури всі нові. На деяких маршрутах є питання до висоти першого шлямбура, однак зазвичай таке на простому рельєфі. На станціях присутня певна анархія: деякі з ланцюгом і кільцем, деякі з окремими кільцями, деякі зі стаціонарним сталевим карабіном, тому радимо брати з собою додаткові відтяжки або матеріал на станції (петлі, декілька карабінів з муфтою), якщо збираєшся лазити з верхньою страховкою. Шлямбури в більшості в хорошому стані, гайки завжди затягнуті. Вуха дуже різні, іноді не оброблені, тому, якщо плануєш відкривати нові для себе категорії, то радимо взяти декілька сталевих карабінчиків рапід (вони недорогі і беспечніші за нав’язування шнурків), щоб безпечно спуститись, якщо не зміг долізти до топу. Тут також з декількох маршрутів починаються нескладні мультипітчі на 2 коротких мотузки. В гайді все є. Можна відпрацювати все, що потрібно, перед довшими маршрутами за містом.

Крутезний орієнтир і фішка цих секторів – отакий міст, який мають добудувати до 2025 року!

Якщо рухатись далі по дорозі з міста, то побачиш наступний сектор Babina Bara. А за поворотом дороги далі, один за одним, ще два сектори – це Visoke Pole та Vojan. Плюс всіх цих секторів полягає в тому, що лазіння та категорії різноманітні. Є нависання, плити, лазіння по мізерах, а категорії від 5-ок, до 7с/7с+ (є одна коротка 8а+ на секторі Vojan). Тому тут можна лазити “різношерстною” компанією. На Планово є навіть кілька коротких 4-ок, де можна лазити з дітьми.

Прямо над центром нового міста (недалеко від мосту через Цетину), над житловими будинками, височіє скеля Babnjaca. Від будинків легко знайти стежку під неї. Тут є невеличкий сектор з нависанням (чотири лінії вже складніше, від 7b+ до 8а).

Лівіше від цієї скелі, над західною частиною міста, простягнулася довга скеля з більш-менш вираженою вершиною в лівій частині. Це Stomorica. Якщо від того самого кварталу, де і підхід під попередній сектор, йти маркованою стежкою (початок стежки тут), а під скелею звернути наліво і йти вздовж неї, то дійдеш до сектору, який також називається Stomorica. Тут в основному шестірки, але є декілька простіших трас, а також кілька семірок.

Фактично вже за містом є ще 2 цікавих сектори. Naklice – знаходиться на східному схилі Babnjaca. Від міста йде стежка, по якій треба підніматися 5-7 хвилин. Це компактний сектор на 20 маршрутів. В основному “сімки” по нависанню. А також Mile Gojsalic, що знаходиться значно далі і вище (видно на схемі в гайді). По серпантину, що веде на автобан та на Північ, не доїжджаючи до селища Gata. Треба повернути з головного серпантину направо. Через 1 км буде пам’ятник власне Mile Gojsalic (є на гуглмапс). Недалеко від нього при дорозі є сектор також на 20+ маршрутів. Ліва половина – класичний вертикальний вапняк з дрібними зачепами (здебільшого шістки), права – сімки по нависанню (тут є також 8а і 8б, найскладніші маршрути району).

Mile Gojsalic – це героїня хорватського народу, що в 16 сторіччі принесла себе в жертву, власноруч підірвавши пороховий склад разом з купою османських окупантів.

Мультипітчі

Фішка району – це те, що до них зовсім близько від міста, як ми вже казали. Більшість з них знаходяться прямо там, де і вже відомі тобі скелелазні сектори. Ну або зовсім поруч. Нюансом, який відрізняє ці гори від Криму, наприклад, чи озера Гарда (опис тут) є те, що часто маршрут виводить десь на крутий гребінь чи закінчується нижче лінії гребіня. Тому в тебе є дві опції спуску:

Пролізти вище по простому гребіню (краще для цього мати закладні) та зійти пішки десь далі, бо більшість скель все ж закінчуються чимось типу плато.
Спускатися по маршруту, організовуючи спуск по мотузці (відповідно треба мати подвійну мотузку або одинарну відповідної довжини). Зважай на це.

Babnjaca

На трикутній стіні Babnjaca (див. вище), яку видно з міста, є декілька мультиків різної складності (все є в гайді). Найдовший і найкрасивіший – Za Karlu (по лівому канту) пробитий лише на половину (перші три мотузки 4с-6а-6b+). Далі все простіше, але лише зі своїми закладними, тому можна і альпінізмом позайматися! Спускатись швидше буде точно “дюльферами”. Мотузку треба подвійну, бо присутні ділянки по 40+ метрів. Інші мультики – складніші і закінчуються на стіні. Вони є більше зв’язками простої траси (шістки), яка веде до більш складної (сімки-вісімки), як часто буває в інших вапнякових районах з нависаючими ділянками.

Stomorica

Вид з міської набережної на стіни Stomorica

Якщо прийдеш на цей сектор, то прямо від нього починається один з класичних мультиків району Splitski Akvarel (6b, 6c, 6c+ 90m). Пробитий добре. Мотузки 60 не вистачає на спуск, бери мінімум 70 або подвійну! Зі зворотної сторони можна спуститися дюльфером з дерев на стежку, але для цього доведеться взяти трохи репшнура, бо тертя об дерево може бути надто сильне. Тому радимо все ж спускатися по маршруту: всього три ділянки.

Стежка в ущелині між скелями Crvena Stena i Stomorica. Видно характер протилежної сторони Stomorica

Якщо пройти від сектора далі на Захід, вздовж стіни, то буде ще один класичний маршрут Forma Piva (5c, 4a, 6a+, 6a+, 5b) – дуже кльовий і гарний маршрут з цікавим і різноманітним лазінням (опис його окремо скоро теж буде в Базі даних). Ми його радимо! Всюди, де відносно складно, пробивка хороша, але де просто – готуйся лізти з великими “прольотами” або підкладати свої закладні.

На маршруті Forma Piva. На крутих ділянках пробивка хороша!

Маршрут закінчується нижче гребеня, тому або спуски по маршруту, або простими скелями до гребеня. Він “пішохідний”, і ним можна дійти до вершини і пішки вниз. Якщо ліньки, то 50 метрів крутих скель зворотньої сторони можна “проїхати” прямо на тропу, страхуючись також за дерева.

Трохи лівіше попереднього мультика починається маршрут Canadair. Довжина – 220 метрів, однак пробиті лише перші 3 пітчі (6a, 6a+, 5c), наступні 100+ метрів до гребіня – альпіністське сходження з лазінням до 6а+, тому нормальний набір закладних потрібен точно. Кажуть на протилежну сторону є дюльферна станція, але це не точно 🙂. В будь-якому випадку дійти пішки вздовж гребеня до плато біля вершини можна.

Crvena Stena

Якщо йти стежкою до сектору Stotmorica, але замість щоб повернути наліво до скель (див вище), йти далі по маркуванню, то невдовзі перелізеш через невеличкий скельник і потрапиш у вузьку долинку (власне сюди через станції на деревах можна спуститись з попередніх мультиків) між Стоморицею та скелею справа, яка є продовженням скелі Babnjaca. Ця скеля називається Crvena Stena. Якщо пройти трохи вище по тропі, до явної випуклої скелі-гребеня біля стежки, то правіше від неї починається простий і цікавий мультик Bon Bon (5c, 5b, 5a, 6a).

Приблизна лінія (не всі ділянки видно на фото) маршруту Bon Bon і перший шлямбур (в колі)

Пробивка на простіших мотузках тут досить рідка, присутні рослинність та живе каміння, тому ми б радили його розглядати як щось середнє між мультипітчем і альпіністським маршрутом. Але з точки зору альпіністичного досвіду – це класний маршрут. Тут є і траверси, і різний рельєф, тому потренувати різні техніки пересування точно вийде! Спуск ногами, до речі.

Komornjak

Над містом є також скеля Komornjak, правіше від Babnjaca. Там є маршрут Skriveno Zlato (max 6a+ 150 метрів). Це теж альпіністський мультик. Станції пробиті, але з собою треба мати повноцінний набір закладних. В гайді є топо. Спуск пішки по верху до стежки, яка веде через долину між Babnjaca i Komornjak. Цією ж стежкою підходити під сектор Babnjaca.

Ilinac

Це віддалена стіна, на яку ми, на жаль, ще не потрапили. Вона знаходиться над містом (правіше серпантину, яким їхати на Mile Gojsalic, та біля ГЕС). Тут найбільший перепад і, кажуть, нормальна пробивка.

Найдовший маршрут – Secret of Cetina 300 метрів з лазінням до 6b+. Всього там зараз 7 ліній з середнім перепадом 200 метрів. В гайді є лінії. Суто теоретично, спуск варто робити шляхом підйому, бо пішки вертатись до авто, наприклад, буде довго. Якщо ж ти на своїх двох, то, можливо, це буде гарна прогулянка, адже після будь-якого маршруту в Оміші на тебе чекає ось такий краєвид!