Існує думка, що іноземним (європейським чи американським) горосходжувачам дуже просто організуватись і поїхати в експедицію, адже в них є купа спонсорів, в той час як в нас з цим складно. Деяких найвідоміших ця теза дійсно стосується. Але більшість з тих, хто їде досліджувати найбільші гори, не має цих привілеїв. Не від одного альпініста вдома доводилося чути, що він/вона чекає, коли хтось профінансує проект, і як круто, що “там, в них за кордоном” є цей хтось, і все вже фінансує повним ходом. Саме тому іноземці і лазять/ходять так часто і багато. Ось живий приклад того, що це не зовсім так. Ми зустріли Томаса на закритті сезону Польського Альпійського клубу, де він робив презентацію про свої сходження. Молодий, сильний хлопець, який надихає своєю пристрастю до гір і водночас своєю простотою. Декілька виробників підтримують його спорядженням, не грошима, однак кожного року він організовує 1-2 експедиції в Азію чи Америку за свої власні кошти, які отримує з роботи гіда і лижного інструктора. Томас “ходить” разом з найсильнішими сучасними італійськими альпіністами і вже не один раз потрапляв на сторінки профільних видань чи в лонгліст золотого льодоруба.
Томас Франчіні родом з Доломітових Альп в Італії. Він – гірський гід та інструктор, дебютував у гірських лижах та на змаганнях. Зараз практикує льодолазіння, лижний туризм та експедиції у дуже високі гори. Здійснив кілька самостійних експедицій і відкрив нові лінії, зокрема в Доломітових Альпах Брента, а саме змішаний маршрут “Passagio Solista” та багато інших.
Ми хочемо поговорити про твоє захоплення горами та, власне, про їх дослідження. Але давай почнемо з більш прагматичних речей. Ти – гірський гід. Як давно ти працюєш в цій сфері? Чому вирішив цим займатись саме цим?
Я працюю гідом вже 12 років. Для мене це найбільш природна зайнятість – бути в горах. Я живу в Мадонна ді Кампільо, в серці Доломітів. Взимку тут багато “снігових” активностей – лижі, льодолазіння і т.ін., а влітку відповідно “теплих” – скелелазіння, трекінг, велосипед. Тому аутдор для мене – це звична річ. До того ж, це дуже круто – комбінувати роботу і захоплення!
Де ти здебільшого працюєш? В тебе є досвід роботи гіда в найбільших гірських системах?
Здебільшого я працюю в Шамоні, Валь д’Аості, Церматті влітку, оскільки робота в цих районах найбільше мотивує мене. Взимку багато роботи в Доломітах, бо я ще й лижний інструктор, а Мадонна ді Кампільо – це великий курорт. Протягом року в мене бувають сходження з клієнтами і поза Європою, і я дуже люблю цю частину роботи.
То де тобі більше подобається працювати – вдома в Альпах чи десь в далеких експедиціях?
Мені подобається всюди! Мені подобаються зміни. Мені подобається бути кочівником. Важлива річ для мене – це залишатися на природі в горах, а якщо є клієнти, з якими я можу працювати, то це ще краще!
Що тобі подобається і не подобається в твоїй професії?
Мені подобається супроводжувати людей, захоплених горами, навчати їх “маленьким” секретам горосходження, щоб вони розвивалися і ставали кращими в цьому. Також мені подобається, що я весь час в горах і з природою. Тож в мене прекрасний “офіс”!!! Я НЕ люблю працювати з людьми, які йдуть у гори виключно заради вершини. Постять фото в соцмережах, повертаються додому і це все. Такі люди вже не повертаються в гори. Для них сходження – просто черговий успіх, а не справжнє захоплення!
Давай нарешті поговоримо про великий альпінізм! Розкажи про свою пристрасть. Що для тебе альпінізм зараз? В якому напрямку ти хочеш розвиватися?
Альпінізм для мене – це більше, ніж просто активність, це життя, це поєднання мого власного стилю з захопленням і можливістю бути в горах. Кожен альпініст має свій стиль. Мені подобаються пригоди, дослідження, дикі місця! Кожен альпініст – різний, але, що важливе для всіх, на мою думку, – це поважати природу! Завжди та в усіх ситуаціях!
Я хочу розвивати себе в усіх аспектах сходжень! Я вже багато років цим займаюсь, але досі постійно вчуся. Також вивчаю своє тіло, свій організм. Я ще багато чому маю навчитися: бути більш методичним в тренуваннях, харчуванні і реабілітації. Зараз я здебільшого роблю це інстинктивно!
Соло сходження! Ти великий фанат цього. Чому?
Мені подобається знаходити особливий ідеальний баланс між собою, маршрутом і горою. Я знаходжу це в соло. Це моя медитація!
У тебе великий досвід в Патагонії. Схоже, що ти любиш цей регіон. Чому ти повертаєшся?
Я повертаюсь, бо я з’їв калафате, коли побував в Патагонії вперше! (“Калафате – місцевий автохтонний фрукт, назва якого співпадає з назвою найбільшого міста в аргентинській частині регіону” – примітка редактора.) А місцева легенда каже, якщо ти з’їси калафате, то будеш повертатись сюди знову і знову!
Що тобі більше подобається в Патагонії: відомі місця, як Ель Чалтен, чи дикі райони?
Що за питання!? Звісно дикі недосліджені місця!
Який район Патагонії, на твою думку, є найбільш перспективним для дослідження і нових маршрутів? І взагалі, які труднощі можуть виникати під час таких поїздок?
В Патагонії вже непросто знайти абсолютно недосліджені місця. Але це ще можливо в районі Сан Лоренцо і на льодовику Хієло Контіненталь. Але я вам не буду багато розказувати про це, бо ви ще самі туди залізете!
Найскладніше в такому дослідженні – це звісно рухатись без інформації, не знати нічого конкретного про місцевість. Часто навіть стежки в лісах доводиться “робити” самому. Ця частина експедиції складна, але дуже цікава і весела!
Розкажи нашим читачам про планування, організацію. Це дорого? Скільки ти витрачаєш в середньому на такий ПАТАтріп? Які статті видатків? Скільки часу це займає?
Я не хочу бути професійним клаймбером-атлетом, тому я люблю розмежовувати час експедицій (для мене фактично це як відпустка) і роботи. Для мене дуже важливо мати чіткий план на сезон і на рік! Я зіштовхнувся з тим, що дуже складно знаходити партнерів, які мотивовані на довгі поїздки.
Чи дорого це? Дуже залежить від місця. Наприклад, Перу і Болівія – дуже недорогі країни. Також Пакістан – недорогий. Але й там, як і усюди, ціни потроху ростуть. Ну і далекі перельоти, якщо їх не купувати заздалегідь, можуть бути дуже дорогими. Зазвичай, я намагаюсь витратити якнайменше, бо зараз я виплачую гроші ще й за свій будинок. Це не просто, але я стараюсь не витрачати на одну експедицію більше ніж 4000 євро. Вагомою часткою в цих витратах є перміти і дозволи! Не люблю платити за можливість сходження на гору.
Стосовно тривалості, то зазвичай це близько 30 днів для добре відомих районів, і близько 45 – для недосліджених, особливо якщо це висота, і тобі треба час на акліматизацію.
Які райони тобі ще подобаються окрім Патагонії?
Мене дуже цікавить Перу, а саме – райони Кордільера Бланка, Вайваш і Вільканота, а також Сичуань в Китаї і звісно Каракорум, особливо район Хунза.
Розкажи ще трохи про себе! Ти дуже екстраординарна людина!
Я – звичайний, просто роблю те, що мені подобається! Я намагаюсь поважати природу, людей, бути чесним, відвертим і щирим з усіма та в усьому. Я – як тварина, якій комфортно в дикій природі. Коли я в горах,то мені добре. В місті з усією бюрократією, технологіями, медіа я відчуваю себе розгубленим.
Для більшості людей ти виглядаєш як 100% “гірська людина”:) В тебе є якісь хобі з “нормального” життя, які не пов’язані з альпінізмом?
Гори для мене – це все!!!) Але, якщо щось не альпіністичне, то я люблю ходити в ліс збирати лікарські трави, люблю готувати, писати, цікавлюся скульптурою. Люблю прості речі!
Опиши свій звичайний день!
Прокидаюсь рано, великий сніданок, потім хайкінг, лазіння або катання з клієнтами або без. Після повернення – їм, відпочиваю, трохи листування і побутових штук по життю. Потім готую вечерю, їм, п’ю склянку граппи і рано лягаю спати.
Добре, повернемось до гір. Ти робив сходження в багатьох регіонах, серед яких Індія, Китай, Перу та ін. Якби тобі дали можливість обрати лише три для своїх експедицій, що це було б? І які нові для тебе райони в твоєму списку?
Три – це Сичуань (Китай), Кордильєра Вільканота (Перу) і Хіспар Музтаг (Пакистан). Нових районів в планах багато, але не впевнений, що встигну все відвідати. Їх забагато для одного життя!
Повернемось в Альпи і Доломіти. Які місця в Італії, як місцевий, ти б порадив самостійним альпіністам середнього рівня?
Безумовно, це район Монте Рози – для класичного альпінізму, Брента в Доломітах – для скельних сходжень і район Адамелло – для скітуру.
І декілька слів про твої найближчі плани. Що плануєш робити далі?
Я не люблю розказувати про свої плани. Але безумовно це будуть непройдені стіни!
Підписатись на новини
Ми ніколи не спамимо!
