Невеликий конспект з порадами та хитрощами, які зроблять лазіння по льоду комфортнішим та безпечнішим. Дечому краще вчитись на чужому досвіді.
І от я зібрався лазити по льоду. Що я роблю:
- Перевіряю прогноз погоди. Різкі коливання температури – погано.
- Дізнаюся, чи хтось зібрався на той самий водоспад. Щоб не штовхатися плечима та не отримати шматком льоду по голові.
- Готую спорядження: точу бури та кішки, міняю клюви.
- Якщо планую лід зі скелями, беру кішки з одним зубом, якщо чистий лід, можна з двома, вони стабільніші.
- Якщо маршрут довший за одну мотузку, беру дві, щоб швидше спускатися.
- Дивлюся на рівень лавинної небезпеки. Якщо немає внизу, ще не означає, що безпечно нагорі
Підійшов до початку маршруту, і одразу:
- Вибрав місце, куди не буде сипатись лід і таке інше.
- Надягнув каску.
- Надягнув пуховку.
- Якщо хтось уже лізе, чекаю, доки вилізуть чи спустяться.
- Попив.
- Сходив у туалет.
- Вибрав лінію маршруту так, щоб лізти від зручного до зручного місця. Це працює для станцій та точок страховки.
- Постелив килимок для мотузки, перебрав мотузку.
- Якщо під льодом біжить вода — задумався: «Чи треба воно мені?»
- Поліз.
Лізу, отримую задоволення. Щоб не впасти, роблю так:
- Вішаю самостраховки на інструменти, якщо маршрут довший за одну мотузку. На самостраховках нормальні карабіни.
- Бури вішаю зубами назад, бережу гарні штани.
- Рухаюся осторонь напарника, щоб на нього не сипався лід.
- Лізу «трикутником»: ноги ширші за плечі, нагорі – лише один інструмент.
- Б’ю інструменти в канавки, ямки та інші пониження. Так лід менше сколюється.
- Ще вибираю лід світліший — там бульбашки повітря чи лід завжди м’якіші.
- Не б’ю інструменти в опуклості – можуть сколотись.
- Коли б’ю, опускаю обличчя вниз, щоб лід летів у каску, а не в обличчя.
- Використовую рельєф: ставлю ноги на полички, інструментами беру краї та бурульки.
- Swing like you pee, kick like you poo.
- Якщо попередні льодолази видовбали порожнини своїми інструментами, ставлю клюви в них, економлю сили.
- Бури кручу на рівні пояса, так зручніше
- Якщо бур упирається в скелю (характерне відчуття), не упираюся, а кручу бур коротше або обв’язую цей.
- Кручу бури перед складними місцями або ділянкою зі снігом/пухким льодом.
- Ставлю зуби кішок у дірки від інструментів.
- Складні ділянки проходжу максимально швидко (не плутати з «поспішаю»), щоб заощадити сили.
- Іноді страхуюсь навіть на дуже простому рельєфі.
- Якщо інструмент застряг, не розгойдую збоку в бік, так можна зламати або погнути клюв.
- У великих горах або на довгих водоспадах тягну пару запасних клювів.
- Трясу руками, коли забиваюсь (м’язи – редакція).
- Не кладу до рота нічого металевого, коли холодно.
- Страхуюсь на скелях, щоб економити бури.
- Якщо з дірок від інструментів б’ють фонтанчики, задумуюсь: «А чи треба воно мені?»
Доліз, роблю станцію:
- Вибрав безпечне місце осторонь лінії руху нагору. Так на страхуючого не будуть падати уламки.
- Вибрав найтовстіший лід.
- Закрутив бур і відразу став на самостраховку на окремий карабін. Самостраховка на одному бурі, за умови, що лід нормальний – допускається
- За півметра від першого – закрутив другий бур. Тут пам’ятаю, що кут, утворений петлею, має бути меншим за 90°.
- Інструменти забив осторонь так, щоб не заважали. Ну, чи повісив на каритули (сервісні карабіни для розвіски спорядження – редакція).
- Зблокував бури, повісив страхувальний пристрій в автоблоці, страхую.
- Якщо холодно, надягаю теплу куртку та рукавички. Вологі прибираю за пазуху, нехай гріються.
- Якщо мотузка – суцільний лід і не лізе в пристрій, страхую через вузол УІАА.
- Складаю мотузку на ногу або на полицю. Намагаюся укладати так, щоб не заважала партнеру.
- Якщо дорогою закрутив бур у камінь або встромив інструмент у скелю, швидко підправляю маленьким напилком.
- Вирубав невеликий майданчик під ноги.
- Стою страхую, їм цукерки.
Лізли-лізли, вилізли. Щоб спуститися:
- Забираю інструменти на каритули клювами назад.
- Роблю вушко. В крутий лід – Андерсона, в пологий – Абалакова. Тут слід потренуватися, щоб отвори збігалися. Якщо лід прозорий, це просто. Якщо ні – складніше. Іноді в перший отвір вставляю гачок. Так зрозуміліше, куди бурити друге.
- Пропускаю репшнур через вушко. Якщо немає гачка, спрацює закладка. Якщо немає закладки, жорсткий репшнур вилізе і так, але це займе певний час. Гачок можна зробити з будь-якого шматка дроту. Репшнур (за теорією) – 7 мм. В реальності — 5–6 мм.
- Обов’язково (!) підстраховую вушко буром. Петлю пристібаю до мотузки так, щоб все навантаження припадало на вушко. Але таким чином щоб коли воно розвалиться, не було сильного ривка.
- Якщо мотузка тонка, не парюсь з репшнуром, а пропускаю мотузку. Так економніше. Головне, щоб мотузка не примерзла до вушка.
- Їду донизу, кручу бур для самостраховки і починаю робити наступне вушко. Коли напарник спуститься, воно буде вже готове.
- До того, як напарник приїхав, пропускаю кінець однієї з мотузок крізь спускову петлю або вушко (див. пункт 4) і зав’язую вузол на кінці.
- Напарник приїжджає, скидаємо (мотузку).
- Якщо не скидається, не влом лізти нагору. Тут багато варіантів. Головне — все робити обдумано і не дебільнювати, навіть якщо сніг, ніч, хочеться вниз, в тепло і на ручки. Якщо натупити, внизу опинишся занадто швидко.
- Якщо все пройшло гладко, повторюємо до самого низу.
Фото кредит Кирило Білоцерковський
Підписатись на новини
Ми ніколи не спамимо!