Wanda Rutkiewicz (Ванда Руткевич) 81 рік з дня народження

Поділитись:

Wanda Rutkiewicz (Ванда Руткевич) – найвідоміша гімалаїстка “золотої доби” польського альпінізму, перша європейка, яка побувала на Евересті, перша жінка на К2, людина, яка справила величезний вплив на жіночий альпінізм! 4 лютого виповнився 81 рік з дня її народження. Тому ми хотіли більше розповісти про цю непересічну особистість.

Ванда Галина Руткевич-Блашкевич (Wanda Halina Rutkiewicz-Błaszkiewicz) народилася 4 лютого 1943 року в місті Płungiany (це територія сучасної Литви). У її батьків Збігнева та Марії крім Ванди було ще троє дітей. Після Другої світової війни ця територія мала лишатись совєтською. Батьки Ванди не хотіли жити тут, тому, маючи польське коріння, змогли виїхати як репатріанти до Ланьцута (Łańcut) в Польщі, а згодом і до Вроцлава. Саме з цим містом і його альпіністським клубом буде пов’язана її доля та життя.

З самого дитинства Ванда було дуже обдарованою фізично та активною. Підлітком їй пророкували видатне волейбольне майбутнє. Вона грала на позиції нападника в команді першої ліги за клуб Wroclaw, виступала за національну збірну, була капітаном юніорської збірної, брала участь в Універсіаді та підготовці до Олімпіади в Токіо в 1964 році.

Цікаво, що Руткевич, вже будучи захопленою горами та сходженнями, все ще активно тренувалась та була волейболісткою. Але врешті-решт горосходження взяли верх!

Після школи Ванда пішла навчатись на інженера у Вроцлавський Політехнічний Університет. Саме там один з наукових співробітників Янковський запропонував їй поїхати компанією на скелі, так як сам був активним альпінстом (а точніше татерником, саме так називають в Польщі тих, хто робить сходження в Татрах).

У 1961 році вони разом поїхали в Соколики (дуже популярний та красивий скелелазний район на Південному Заході країни) та на інші скелі довкола Вроцлава. З першого ж приїзду Ванда закохалася в скелелазіння і стала проводити на скелях значну частину вільного часу. За рік вона вже закінчила курс татерництва, тобто вже була самостійною альпіністкою, яка могла робити сходження вище середнього рівня складності. Ну й понеслося 🙂

В 60-ті роки вона зробила купу складних сходжень в Татрах. Зокрема на стіну Мніха (почитати про польську сторону Високих Татер можеш тут), Пн стіну Малого Кежмарського Штиту (найбільша стіна в Татрах, що має 900 метрів вертикального перепаду).

В 1964 році Ванда вперше потрапила в Альпи, де спробувала себе на великих та довгих лініях Австрійських Альп. За декілька років разом з вже відомою польською альпіністкою Галиною Крюгер-Сирокомською (Halina Krüger-Syrokomska) Руткевич робить перше жіноче сходження на східну стіну Егюй-дю-Грепон (Aigulle de Grepon) у масиві Монблан (почитати про цей район можеш в нашому матеріалі).

На той момент Ванда та Галина вже вважались найкращими польськими альпіністками. А наступного року вони закріплюють успіх на легендарній Стіні Тролів (Trollveggen) в Норвегії. Там вони також стали першою жіночою зв’язкою на стіні (і сьомою загалом!).

1100-метрова стіна Тролів (фото Robert Hall)

У 1970 році Ванда вперше їде в Азію. Це пік Леніна (пік Алі Абу ібн Сіни; 7134 м). Висота їй “заходить” так само добре як і технічний альпінізм. На сходженні вона не гірша за чоловіків! Через два роки вона їде на Ношак (7495 м), найвищу вершину Афганістану та одну з найвищих гір у системі Гіндукуш. Там вона теж успішно заходить на вершину та стає першою полячкою і однією з перших жінок на вершині взагалі (можливо й першою).

У серпні 1973 Руткевич разом з пертнерками Данютою Гельнер-Вак (Danuta Gellner-Wach) і Стефанією Егершдорф (Stefania Egierszdorff) за 4 дні проходять Північне ребро Айгера (не плутай з Пн стіною та маршрутом Хекмайра; Ванда зробила сходження маршрутом Месснера-Хібелера лівіше). Певне, це найвідоміша стіна в світі і зараз. На той час її проходження вважалося просто мірилом майстерності, але ніхто навіть не думав про “жіноче” сходження.

Здавалося б, все, чого можна досягнути в гірській кар’єрі, Ванда вже отримала. Але насправді її зліт тільки почався! В той період польський гімалаїзм вже набрав обертів. Плеяда видатних альпіністів того часу (Вєліцкій, Кукучка, Куртика, Хробак, Вруж та інші) вже почали долати 8000-ники. Ванда, в свою чергу, хотіла розвивати, і власне робила це вже, жіночий альпінізм.

У 1975 році була запланована польська експедиція на 8000-ники Гашербрум 1 (8080 м) та Гашербрум 2 (8035 м). Поруч з ними знаходився на той час ще “непідкорений” Гашербрум 3 (7952 м; один з найвищих 7000-ників планети). Було прийняте рішення зробити експедицію, метою якої було б здобуття цієї вершини. Звісно керівником була Руткевич.

Масив Гашербрум 3 (ліва вершина) та Гашербурм 2 (права вершина) (фото Piotr Snigorski)

11 серпня 1975 року Ванда разом з трьома іншими учасниками експедиції стала першою людиною, що ступила на Гашербрум 3. В групі була ще одна жінка Елісон Чедвік-Онишкевич, британська піддана та дружина члена експедиції Януша Онишкевича (Януш – відомий польський татерник та гімалаїст, а заразом видатний політик, колишній польський міністр оборони та представник країни у Європарламенті). Онишкевич та останній учасник Кшиштоф Здзітовецький також дісталися вершини.

На Гашербрум 3 (фото J. Onyszkiewicz)

Після цього Ванда стала відомою особою і в колах горосходжувачів на найвищі піки світу. Тому їй запропонували взяти участь у міжнародній експедиції на Еверест, яка мала відбутися 1978 року. 16 жовтня Руткевич стала третьою жінкою в історії (після японки Юнко Табеї та тибетки Пхантог), яка досягла вершини Світу. А найкумедніше, що в себе в країні вона стала не просто першою жінкою, а взагалі першим поляком, який стояв на Евересті! (До слова, перші поляки чоловіки на Евересті у 1980 році стали також і першими зимовими сходжувачами!)

Цікавим співпадінням, яке дуже вплинуло на популярність Ванди у Польщі, було те, що саме в цей день Папою Римським обрали Кароля Войтилу (Іоанна Павла ІІ). Через рік Руткевич мала аудієнцію у Папи, і той сказав, що “Схоже Бог хотів, щоб ми обоє так високо піднялися в один день”.

Ванда Руткевич на вершині Евересту (фото Wanda Rutkiewicz)

Після цього декілька сезонів Ванда дуже активно займалася громадською діяльністю, багато виступала перед людьми. Але не забувала і про сходження. У 1978 році вона була лідером першої жіночої команда, яка пройшла північну стіну Маттерхорна взимку! Разом з нею були Ганна Червінська, Ірина Кенса та Христина Пальмовська.

Але 1981 року сталася жахлива невдача. Ванда, будучи на міжнародній зустрічі альпіністів на Ельбрусі, потрапила в аварію на сходженні. Її напарник зашпотався на схилі, зірвався та збив зі схилу і її. Під час падіння вона отримала відкритий перелом стегна. Ця травма вибила її на декілька років з будь-яких серйозних сходжень. Майже чотири року вона займалася реабілітацією та відновленням. А потім, коли змогла повернутись, показала всім, що вона не тільки відновилася, але й покращила свою форму 🙂

1985 року вона в складі польської команди проходить Пд стіну Аконкагуа (6960 м). Це найбільша стіна в Південній Америці з перепадом майже 3000 метрів та купою складного та крутого рельєфу. А за декілька місяців потому 15 липня знову разом з Ганною Червінською та Христиною Пальмовською Ванда проходить Діамірську стіну Нанга-Парбат (8126 м). Це було перше в історії проходження цієї стіни жіночою командою!

Ванда на Нанга-Парбат (фото Arch. PZA)

Наступний об’єкт просився сам собою. Жодна жінка ще не стояла на вершині К2. Напарниця Ванди по стіні Тролів Галина Крюгер-Сирокомська вже загинула на ребрі Абруцці 1982 року. Але вершина манила альпіністок і далі. І Ванда вирішила теж спробувати.

1986 рік відомий на К2 як один з найтрагічніших. Велика кількість талановитих та сильних альпіністів того часу загинули на горі саме в цей сезон. В період буквально декількох тижнів загинуло тринадцять (!) людей. Серед них найсильніші альпіністи того часу: Войцех Вруж (під час спуску з вершини після першопроходження легендарної лінії Magic Line), Тадеуш Пьотровскій (на спуску після проходження нової лінії разом з Єжи Кукучкою), Ренатто Казаротто (один з найсильніших солістів всіх часів) та ще десятеро інших.

23 червня Ванда досягла вершини і стала першою жінкою на вершині К2. Під час підйому сталася лавина, в якій загинули двоє альпінстів з США, а на спуску шторм, зникла пара з Франції Ліліан та Моріс Барар. Але Руткевич змогла спуститися неушкодженою.

В Польщі її чекала ще більша слава та визнання. Гонитва за 8000-никами була в самому розпалі. “Дуель Месснера та Кукучки” ще тривала, то логічним здавалося і Ванді стати першою жінкою, яка “збере” всі 8000-ники. Тому вона вирішила не зволікати і продовжувати.

Восени 1987 вона стає першим поляком на Шишапангмі. Через два роки вона здобуває Гашербрум 2, а наступного 1990-го і Гашербрум 1. У вересні 1991 соло піднімається на Чо-Ойю, а у жовтні йде на Аннапурну. Ванда намагається піднятися з півдня також соло. Масив Аннапурни великий, і навіть головний гребінь основної вершини має декілька піків. Тому досі остаточно невідомо, чи Ванда досягла саме найвищої точки, однак можна точно сказати, що вона соло зробила сходження на Аннапурну в досить складних умовах.

Наступною експедицією була Канченджанга. За іронією долі саме цю гору називають такою, що недолюлює жінок. Разом з відомим мексиканським альпіністом Карлосом Карсоліо вона вирушила на штурм 12 травня 1992 року. О 03:30 ночі вони вирушили з 4-го табору (7950 м). Карлос піднявся на вершину за 12 годин. Стан шляху був не дуже – багато глибокого снігу, що потребував торування. Під час спуску на 8200 він зустрів Ванду. Час був вже пізній, і піднятися на вершину в той день було вже неможливо. Ванда прийняла рішення перечекати ніч без бівачного спорядження, а наступного дня продовжити. Карлос пішов вниз. Більше Ванду Руткевич не бачили. Тіло її так і не знайшли.

Щоб зрозуміти всю значущість цієї людини в історії альпінізму, можна просто процитувати Райнгольда Месснера:

“Ванда була не тільки найбільшою альпіністкою свого часу. Вона змогла повною мірою виділитися поряд із відомими поляками – видатними альпіністами, які десятиліттями займалися підкоренням восьмитисячників. І все це жінка! Ванда заслуговує великої поваги за її ідеї, її далекоглядність і сміливість слідувати власним шляхом.”