Якщо ти натрапив на статтю випадково чи через пошук, то в нас є ще цілий огляд всього району Шамоні, де ми розповідаємо як і де краще жити, де шукати інформацію, як пересуватися тощо, а також описи інших долин району в нашій Базі даних!

Льодовик ле Тур та його долина розташовані над однойменним селищем. З долини можна піднятися канаткою нагору до сідловини Col de Balme на кордоні зі Швейцарією або пройти цей шлях пішки (близько 1000 м набору). Всі ці треки, а також лінії популярних сходжень є в більшості аплікацій типу Fatmap. Вздовж канатки заблукати складно;)

Після проміжної станції канатка йде лівіше до кордону і звідти вже траверсом стежка йде до повороту долини. Якщо ж ти йдеш пішки, то тобі після проміжної станції – просто вгору, далі тільки ногами до “язика” льодовика та притулку Альберта І (Albert Premier Refuge) на висоті близько 2750 м.

Тут за гроші можна переночувати, для зручності є кухня самообслуговування або доступне замовлення їжі на місці. Також біля притулку є багато місць під намети (безкоштовно) та питна вода. Станом на 2023 рік проживання коштує 35 євро з людини.

По дорозі до притулку з видом на льодовик

Подорож сюди – сама по собі вже класна атракція і потягне на повноцінний денний хайк або не дуже довгий, але досить крутий трейл. По дорозі до притулку є класні види на льодовик, долину. В притулку можна організувати обід або випити кави і повертатись вниз.

Для любителів крутих спусків: можна оминути поворот на канатку і спускатись вниз пішки вздовж крутої морени. Перепад близько 800 метрів. Для тих, хто готується до трейлових змагань і хоче випереджати на спусках – саме те 🙂

Шардоне (Aiguille du Chardonnet)

Головною вершиною району є Шардоне (Chardonnay 3824 м). Звучить точно так само як вино! Її північну стіну видно звідусюди на льодовику, а на самій стіні досить багато маршрутів вище середньої складності (D+/TD, доречі про пояснення альпіністських категорій можна прочитати тут).

Північна стіна Шардоне – ідеальний варіант для тих, хто хоче почати робити складні комбіновані сходження по північних стінах, але переживає, що то занадто складно, довго і холодно. Адже Шардоне дуже схожа по рельєфу на великі стіни Шамоні (Гран Жорасс, Дрю, Друат, Міді), але значно менша, “всього” 500 метрів. Також це хороший варіант розім’ятись тим, хто планує щось дійсно велике.

Для самостійних сходжувачів середнього рівня на цій горі є теж супер маршрут, який називається Гребінь Форбс (Forbes Arete). Так, гора звучить як вино, маршрут – як журнал!)) Форбс вважається маршрутом з найкрасивішими видами в Шамоні, а деякі кажуть, навіть в усіх Альпах! Складність AD, супер очевидна лінія і дійсно з дуже крутими краєвидами і гарним рельєфом. Тому всім “трієчникам” (тим, хто самостійно може ходити маршрути нашої 3-ої категорії) або тим, хто хоче сходити просто дуже гарний і красивий маршрут, рекомендуємо!

На гребені Форбс

Також на Шардоне є ще одна ультракласика категорії D – Ребро Міго (Migot Spur). По наших категоріях – на рівні міцної четвірки. Однак цей маршрут в сезон часто ходиться, тому на крутих льодово-фірнових ділянках є практично сходинки.

Крім Chardonnay однією з основних вершин району є Aiguille du Tour (3540 м). На неї є декілька нескладних маршрутів простих категорій, а також дуже класна AD Arete de la Table (“Столовий” гребінь) – теж родзинка району. Короткий приємний маршрут, фішкою якого є пролаз під велетенською брилою, яку і називають столом. Цю брилу видно з самого низу льодовика ще на підходах. Вона величезною масою ніби балансує на жандармах гребіня. А найкрутішим є те, що ти можеш залізти на неї. Повір, для тих, хто іде по льодовику чи лізе десь недалеко – це буде дивовижне видовище! Після столу ще трохи нескладних скель на шляху до дуже красивого гребеня з купою скельних голок та жандармів. Спуск з вершини класичним маршрутом, практично пішки до льодовика і вниз по ньому.

Власне “стіл” і люди на ньому

Якщо ж тобі взагалі не хочеться подвигів, то можна зробити сходження на найбільш прості вершинки району на Швейцарському кордоні. Категорії здебільшого F+ або PD. Наприклад Petite Fourche (3520 м) або Tete Blanche (3421 м). Гарна прогулянка через льодовик з класними видами на Chardonnay та плато Trient у Швейцарії гарантовані. Також це класний варіант для акліматизації перед Монбланом, наприклад. Матимеш ночівлю на 2700 і сходження на 3500. Ну або, якщо ти приїхав з компанією друзів, які далекі від сходжень, але хочуть спробувати без психотравм такий маршрут теж згодиться. Таке “сходження” під силу будь-якій здоровій людині. Проте не слід забувати про льодовик. Хоч він і рівний і без тріщин в цій частині, орієнтування на ньому в погану погоду може стати ще тою пригодою, тому май при собі офлайн-мапу.

Льодовикові поля по дорозі на Petite Fourche

Тактично більшість маршрутів тут ходяться блоком в 2 дні. Перший – підхід, ночівля. На другий день – ранній підйом, сходження, спуск в Шамоні. Якщо відчуваєш в собі сили – можна стартувати прямо знизу долини і сходити все за день. Однак це передбачає нічний старт, тому оцінюй тверезо, чи зможеш зі стабільним темпом пересуватись 12-18 годин. Район оптимальний для нескладних сходжень або підготовки чи розминки перед складнішими.

Для скелелазів

Для любителів полазити по скелях, ну або для любителів інста-фоточок, є декілька коротких суто скельних маршрутів на Aiguille Purtscheller (3478 м). Наприклад класичне південне ребро з приємним лазінням до 5b (про скелелазні категорії тут). Наостанок можеш глянути коротке відео звідти від нашого місцевого друга Ромена!