Український сайт про аутдор - UAOutdoor | росії не має бути не лише на мапі

Поділитись:

На Олімпіаді 2024 року забіг на 10 км та 42,2 км буде проходити одночасно з масовим марафоном, в якому можуть взяти участь усі охочі спортсмени-аматори. Це шанс для кожного пробігти поряд зі світовою елітою та опинитися у самому центрі спортивних подій…
Але якщо ти раптом вже задумався брати участь, схаменись! Ти маєш знати про те, що Міжнародний Олімпійський Комітет досі не прийняв рішення щодо можливості участі рассєйскіх та білоруських атлетів під нейтральним прапором. Складається враження, що ці ~~імпотенти~~ вони вичікують змін в ході повномасштабної війни.
Більш того, триразовий олімпійський чемпіон і президент організаційного комітету Парижа-2024 Tony Estanguet (Тоні Естанге) сказав, що він «за збереження цього символу універсальності для Ігор», коли його запитали про участь росії та Білорусі. Представник офісу президента Франції Emmanuel Macron (Еммануеля Макрона) також сказав, що в кінцевому підсумку МОК вирішує, чи дозволяти російським спортсменам змагатися, і що Макрон виступає за повагу до історичних прецедентів і дає дозвіл їм брати участь під нейтральними прапорами. МОК відповів у заяві: «Прикро, що політики зловживають спортсменами та спортом як інструментами для досягнення своїх політичних цілей». Як аргумент МОК вказав на власні правила та історію Олімпійських ігор, щоб підтвердити свою позицію. У документі правил зазначено, що кожен з 206 національних олімпійських комітетів (НОК) зобов’язаний брати участь в Олімпійських іграх, відправляючи своїх спортсменів.

Сьогодні концепція «спорт поза політикою» має чимало прихильників, хоча сучасні реалії точно свідчать про інше. Сучасний спорт – і є політика.
Наприклад, олімпійський рух використовувався як аргумент для політичного визнання ще сто років тому.

На початку ХХ століття Богемія (нині західна частина Чехії), яка перебувала у складі Австро-Угорщини, добивалася самостійного олімпійського статусу. Але бажання Богемії виступити окремою командою (як всі правителі розуміли) мало на меті досягнення політичної незалежності. Тому й не дозволили Богемії окремої команди.

Схожа ситуація склалася в з Фінляндією, коли та була у складі росії. На Іграх 1908 року в Лондоні фіни хотіли виступити окремою командою. Звісно ж, росія перешкодила їм у цьому бажанні. Через чотири роки у Стокгольмі на Іграх V Олімпіади фіни таки вийшли на парад відкриття у колоні російської команди, але йшли окремою групою з табличкою «Фінляндія».

Після Першої світової війни члени Міжнародного олімпійського комітету (МОК), що представляли держави-переможці, наполягли на виключенні з олімпійського руху держав, які програли війну (Німеччина, Австро-Угорщина та їхні союзники). Ігри VІІ Олімпіади, які мали проходити в угорській столиці Будапешті, перенесли до бельгійського Антверпена.

1936 року, коли Ігри мали пройти у нацистській Німеччині, лунали пропозиції бойкотувати Ігри у Берліні — через антисемітизм гітлерівського режиму, розпалювання шовіністичних настроїв і расові закони. Але тоді від бойкотування Олімпійських Ігор відмовилися, намагаючись «задобрити» фюрера. У відповідь на численні скарги від Американського Атлетичного союзу і демаршу МОК, уряд нацистської Німеччини тимчасово прибрав расистські та антисемітські гасла, чого виявилося достатньо для проведення Ігор…

Нині МОК грізно попереджає, що дуже серйозно поставиться до антидопінгових правил з руськими спортсменами, якщо ті і виступатимуть під нейтральним прапором.
І тут напрошується два питання:

А що в нас раніше було по антидопінгу?
Лише я бачу паралелі?

Але ж та сама Німеччина та Японія, держави, що розв’язали Другу Світову Війну, не були допущені до участі у зимовій Олімпіаді у Санкт-Моріці та літній у Лондоні, що відбулися 1948 року.

1976 року від участі в Іграх ХХІ Олімпіади в Монреалі відмовилися 28 африканських країн. Був заявлений протест проти запрошення на Ігри команди Нової Зеландії — країни, яка підтримувала спортивні зв’язки з расистським режимом Південно-Африканської Республіки.

Відомий також бойкот ХХІІ Ігор у радянській москві 1980 року – на знак протесту проти введення радянських військ до Афганістану. Це була ініціатива США, а за ними підтягнулись вже й немало інших країн. До столиці срср не приїхали команди ФРН, Канади, Японії, інших європейських, латиноамериканських, азійських і африканських країн. Не приєдналася до бойкоту Франція (совпадєніє?), підкресливши свою незалежність від США. Британська Олімпійська Асоціація теж відправила своїх атлетів до москви, хоч і під олімпійським прапором. Президент МОК Thomas Bach (Томас Бах) був серед західнонімецьких спортсменів, які не змогли поїхати, позбавивши його шансу захистити командний титул у фехтуванні.

Через чотири роки Олімпіада в Лос-Анджелесі була відкинута радянським союзом і східноєвропейськими союзниками. Від участі в Олімпіаді-1984 відмовилися срср, Куба та соціалістичні країни Європи. Хотіли відплатити «клятим капіталістам» тією ж монетою? Проте до Лос-Анджелеса поїхали Китай і Румунія, демонструючи свою незалежність від москви.

Ще один цікавий «аполітичний» факт. МОК заборонив Південній Африці брати участь у будь-яких Олімпійських іграх у 1964-88 роках через систему апартеїду та закони про расову дискримінацію. Ну тобто можуть же, якщо хочуть.

То що, нинішній бойкот – перший з 1988 року?
Жодна команда не бойкотувала Олімпійські ігри з того часу, як Північна Корея зневажливо відмовилася від участі в літніх Іграх у Сеулі в 1988 році. Причиною бойкоту було небажання південних сусідів об’єднатися в один оргкомітет з представниками КНДР.

Також в грудні 2017 року була історія. КНДР бойкотували Ігри, однак все ж Кім Чен Ин заявив про намір КНДР брати участь у зимових Олімпійських Іграх. Заяву підтримав МОК. До слова, лідер КНДР нагадав, що на його столі є ядерна кнопка і вся територія США знаходиться в зоні дії північнокорейських ядерних ракет.

Разом з Литвою, Латвією та Естонією, Польща засудила рішення Міжнародного Олімпійського Комітету.
«Наша мета, щоб на Олімпійських іграх не було росіян і білорусів, а не українців, латишів і поляків, і якщо бойкотувати, то бойкотувати Ігри такою широкою коаліцією, щоб без цих країн Ігри втратили сенс», – Міністр спорту та туризму Польщі.