Український сайт про аутдор - UAOutdoor | Як подорожувати на велосипеді. Іспанія

Поділитись:

Велосипеди люблю з дитинства. Але свій перший дорослий байк я купив на першому курсі. Звичайно, то було барахло за 100 баксів. Та зараз у мене 4 вели для різних цілей: для катання по горах, по лісу, шосейний і один зимовий, він ще й електро, бо взимку важко по снігу крутити педалі. Це, звісно, купа грошей і схоже вже на “клініку”, так:)? Я катаю багато років, але серйозно, певно, років 5-6. Багато їздив Україною, та за кордоном до цієї велопригоди я мав лише досвід покатушок до Будапешту через Словаччину і половину Угорщини.

В Іспанію ж ми поїхали в жовтні. Погода була ідеальна для цього. І взагалі ідеальний час – сезон туристів закінчився. Це було помітно по безлюдним пляжам, людей там було вкрай мало і вже ніхто не купався, ну крім нас. Для того, щоб крутити педалі – це хороший варіант, бо за день ти можеш проїхати від 50 до 100 з лишнім кілометрів. Зрозуміло, що ти не щодня будеш проїжджати по 100 км, оскільки поїздка може проходити повз місто. Барселоною, наприклад, можна було проїхати кілометрів 50 за день. В сумі кілометраж за два тижні вийшов майже 1000 км. При плануванні маршруту я ставив за мету наїжджати до сотні кілометрів за день. Але коли ми реально там опинилися, не зважаючи на нашу гарну фізичну форму (мій товариш, до речі, – тріатлоніст), ми трохи “упоролись”. Бо, по-перше, там гірська місцевість, а велосипеди завантажені – зі спорядженням один байк важить орієнтовно 25 кг. По-друге, постійно дує вітер проти руху. Якби я планував зараз, то я б їхав не з Барселони в Валенсію, а навпаки, з урахуванням напрямку вітру з узбережжя, бо з попутним вітром котити, звісно, легше. Під кінець поїздки ми трохи втомились. ⅔ частини часу ми жили в наметах, а це по-своєму виснажує – коли приїжджаєш на ночівлю досить пізно, треба знайти місце під намет, встановити його, їжу приготувати. Якось було, що ми приїхали на пляж, навіть намети не ставили, так і заночували просто неба в спальниках. А от життя в готелях дозволяло трохи розвантажуватись фізично й психологічно.

Формат

Є різні формати велоподорожей.

Можна подорожувати майже без нічого з мінімальним набором одягу від готелю до готелю, а харчуватися по дорозі в кафе та ресторанах. Тут головне – не забути кредитку:) Є варіант подорожувати мегабюджетно – постійно жити в наметах, купувати їжу в маркетах, готувати на туристичному газовому пальнику. В нашому випадку був змішаний варіант. Такий формат дозволяє іноді замість готелю знайти якісь камери зберігання, залишити там зайві речі і на цілий день гарно катнути на легкому шосейному велосипеді. Окрім основного маршруту у нас було два з’їзди в сторону, кілометрів на 70 вглиб країни, заздалегідь скинувши все зайве в готелі. Одна з поїздок була по гірському ландшафту навколо Барселони.

Планування

Під час велоподорожей вага дуже важлива, особливо якщо їдеш гірським маршрутом. Ми спеціально їхали на карбонових шосейних велосипедах – вони легкі, важать по 8 кг. Для побудови маршруту ми застосовували Komoot – це застосунок, який прораховує маршрут, показує покриття. Тобто, якщо він побудував маршрут, то з високою ймовірністю ти там зможеш проїхати. Можна будувати маршрути для різних видів велів – гірського чи шосейного. Але при плануванні я все одно звіряв з Google Earth, роздивлявся фотографії місцевості. Бо хотілося не просто дістатися з точки А в точку Б, а так, щоб було максимально красиво та цікаво, подивитись селища, узбережжя. Загалом, це було так – я розбиваю весь маршрут на відрізки, наприклад, по 80-100 км. Потім дивлюсь, як цікавіше їх проїхати. Бо якщо їхати лише по трасі – нічого цікавого не побачиш. А так можна звернути з дороги на приховані серед скель пляжі. Крім того, є деякі доріжки і тунелі, що спеціально розроблені для велосипедистів.

Зараз існує два умовних напрямки велотуризму. Вони залежать від того, як обвішувати вел.

Класичний туризм – це коли ти вішаєш багажники (передній і задній), а на них усі торби. Це важкий варіант, часто для цього використовуються спеціальні туристичні велосипеди, але більшість звичайних велосипедів також дозволяють кріпити багажники. Так частіше їздять в далекі автономні подорожі, коли необхідно брати з собою велику кількість спорядження: намети, одяг на різну погоду і таке інше. Такою поїздкою може бути, наприклад, “автономка” Африкою на пів року.

Останнім часом в світі набирає популярність так званий байкпакінг. Він передбачає обвішування байку легкими торбами: наприклад, одна сумка ззаду чіпляється під сідло, інша – всередину рами, ще одна на кермо, можна також чіпляти пляшки з водою до вилки. І звичайно, власне, спорядження варто обирати з легких сучасних матеріалів – намети, спальники, наплічники тощо. Оскільки при такому пакуванні місця в сумках не багато і треба дуже компактно все розмістити. Кухню треба взяти з собою. По суті – це просто газовий пальник, сокирка (сокира 100% не підходить під байкпакінг, бо велика й важка), пару ложок/виделок, тарілок. Якщо люди живуть в одному наметі, це безумовно, суттєво все полегшує, в прямому сенсі слова, як мінімум, намет знадобиться один на двох. Ми возили кожний свій ультра легкий намет, бо обоє зростом до 190 см. Але якщо подорожувати вдвох з дівчиною, то можна взяти й один. Багато чого в принципі можна не брати в подорож Європою. Бо по дорозі вистачає веломайстерень або веломагазинів.

Компанія

В цивілізованій Європі не так багато ризиків. Навіть якщо травмуєшся, хтось викличе швидку, там відносно безпечно. Кількість людей в компанії для такої подорожі – то завжди тема для роздумів. Хтось буде мати кращу фізичну форму, хтось гіршу. Навіть якщо ви їдете вдвох, але крутите педалі з різною швидкістю – комусь доведеться постійно чекати. Ну і з людиною у вас мають бути схожі темпоритми. Бо катати треба багато. Потрібна дисципліна. А якщо їхати великою компанією, то там вже точно середня швидкість падає. А ще більше геморою буде щоб знайти житло – на двох простіше, ніж навіть на трьох, очевидно. І якщо ви – двоє чоловіків, треба постійно пояснювати, що потрібний номер “твін”)

Байкпакінг

Я планував поїздку таким чином, щоб ми хоча б раз на 3-4 дні зупинялись в готелі перепочити, помитися, випрати велокостюми. Плюс морально теж втомлюєшся. Всі ці сумки кожного дня необхідно розкладати/складати, там ціла система пакування з тим байкпакінгом. Але завдяки такому мінімалізму набагато легше їхати. Прям відчуваєш задоволення від їзди. Ці новомодні тенденції вимагають коштів. Проте зараз шиють велобаули для байкпакінга і в Україні. Хоча можуть бути питання до водонепроникності, якості блискавок. Імпортний варіант буде дорожчий, але одразу з правильної водонепроникної тканини і не треба буде додатково купляти чохли. Вартість такої сумки умовно 50-150 баксів, а необхідно хоча б три. В Україні весь комплект, певне, можна за 100$ купити. До того ж можуть пошити прям під твою раму, але звичайно, буде дорожче, навіть під колір твого велу. Також завжди є китайський варіант. Не впевнений, але можна вкластись в доларів 150.

Харчування

Із обов’язкового з собою треба взяти ізотоніки. Бо з рідиною втрачаєш багато мінералів, коли активно крутиш педалі. Ще можна взяти концентрований білок у вигляді порошку (про спортивне харчування можна почитати тут). Але в цілому ми хоч і бюджетно, але нормально харчувались продуктами із супермаркетів (ковбаси, хамон, оливки, фрукти, авокадо – в Іспанії з їжею точно немає проблем) або в кафе. Для вечірнього чаю з шоколадкою кип’ятили воду в Jetboil , іноді заварювали якісь супи. По факту, систему для приготування їжі можна було й не брати.

Бюджет

Зараз точно вже важко сказати. В самій країні ми небагато витратили. Більша частина коштів пішла на авіабілети. Умовно 150 баксів в обидва боки. Плюс транспортування велосипеда ще 150$. Близько 50 баксів коштував квиток на потяг. Ми планували з Валенсії переїхати до Мадриду на літак. Готелі по 40-50 євро на двох за добу.

Перевезення вела

До речі, перевезення вела в потязі – це окрема історія. Немає окремого місця для вела, спеціальних вагонів, де можна його причепити. Є просто відділення для великого багажу, там можна лишити вел, попередньо його розібравши, загорнувши в плівку на кшталт промислової плівки. Коротше, ми перевезли велосипеди просто як габаритний багаж по факту. Бажано сісти в потяг заздалегідь, щоб було місце в багажному відділенні. Ми були дуже здивовані фактом відсутності спеціального відділення, бо Іспанія – дуже «велосипедна» країна. Для порівняння, навіть в Угорщині був спеціально облаштований вагон.

З літаком простіше. Заздалегідь треба придбати картонну коробку або попросити в будь-якому веломагазині, якщо немає спеціального твердого чохла з вуглепластику. Треба розібрати вел, вільний простір забити своїми речами, торбами, аби не пошкодили при перевезенні. Ліміт, здається, аж 30 кг, бо оплачується як окреме місце. Звісно, залежить від авіакомпанії. Рекомендую читати правила перевезення багажу перед купівлею квитка. Коробки в Іспанії ми випросили в Декатлоні. Коробка зручна тим, що по прильоту її можна викинути, а чохол – ні:). Щоразу треба шукати, куди пристроїти його на зберігання, якщо вилітаєш з того самого аеропорту. В Ісландії, наприклад, де велотуризм дуже розвинутий, навіть є місця для цих коробок, де їх можна залишати.

Правила руху

Ти і твій велосипед – транспортний засіб. Маєш поводити себе як учасник дорожнього руху і підпорядковуватись тим самим правилам. Якщо тебе зіб’ють біля велосипедної доріжки, то ти будеш винуватий. Бо якщо вона є – маєш їхати по ній. Переходити дорогу по зебрі – обов’язково пішки, попередньо треба злізти з велосипеду. В цілому звісно, в Європі більш безпечно, ніж в Україні. Коли ми їхали гірською дорогою, нас не обганяли, а їхали за нами до того моменту, поки не з’являлась достатня видимість і можливість обійти по зустрічній. Об’їхати можна з інтервалом більш ніж метри півтора. На великих автострадах зазвичай є шикарна обочина для велосипедистів. Але у великих містах по велодоріжках несеться багато народу – на самокатах, електробайках, тому тут треба пильнувати. Ми мали два інциденти з падінням через те, що на велодоріжці під колеса нам просто кидалися необачні пішоходи.

Ночівлі

В Європі з безпекою на ночівлях в цілому немає проблем. Взагалі в Іспанії краще ставити намети в кемпінгах. Але нам жодного разу не пощастило з місцями, тому ночували ми в більш менш безлюдних місцях. Намети можна ставити, де тобі подобається, тільки щоб це не була чиясь приватна територія, ну або домовлятися з людьми заздалегідь. Небажано ночувати в громадських людних місцях, наприклад, на пляжах. Якось ми приїхали пізно ввечері в невелике містечко, готель не забронювали, а місце для ночівлі не знайшли. Тож кинули спальники просто на пляжі. В такому випадку завжди можна сказати, що я тут просто приліг відпочити) А рано-вранці зібрались поки нікого не було і поїхали, нікому не заважали.

Що стосується безпеки велосипедів – я брав з собою маленьку китайську сигналку, яка пищить, як тільки рухаєш велосипед. Ми також зв’язували велосипеди спеціальним велосипедним замком, який я возив із собою, і окремо тросом зв’язували колеса, щоб не познімали. Таким чином, замок не дозволить просто взяти і поїхати, а сигналка одразу розбудить, тільки-но хтось спробує щось зробити в темряві. Іноді народ спить з велосипедом в наметі. Частково кладуть під намет, прив’язують стропами.

Комфорт

В ідеалі – треба їздити у велосипедному одязі з памперсом. Я маю спеціальне окреме сідло – Brooks, шкіряне. Ставлю його безпосередньо за тиждень перед поїздкою, прикатую. Це єдине сідло, на якому я можу накатувати щодня багато кілометрів і не мати проблем з натиранням. Спочатку воно фактично як дерево, а потім, під час катання формується під твою дупу. Це дуже важливий момент вело подорожей, бо з “не своїм” сідлом можна дуже сильно намучитися, все натерти. Велоодягу бажано брати мінімум 2 комплекти, щоб міняти їх в процесі прання. Сушити можна на собі в дорозі, якщо він не встиг висохнути в готелі чи біля намету на деревах, кущах.