Вікіпедія каже, що спортивний туризм — це неолімпійський вид спорту, який полягає у проходженні певних шляхів, які називають маршрутами, з подоланням природних та/або штучних перешкод (гірські вершини і перевали у гірському туризмі), виконання технічних прийомів, спеціальних тактичних та/або технічних завдань.
Категорія складності: 5 (тут про категоріі), 150 км, 19 днів, 7 учасників, 2021 рік.
Саша Павлов – керівник походу.
Саша – майстер спорту зі спортивного туризму. Здійснив безкисневе сходження на Манаслу (8 163м), траверс Комунізму 5Б (7495 м), траверс Каракольський – Джигіт 5Б, сходження на Леніна з півдня 5Б (7134 м), сходження на Хан-Тенгрі (7010 м), сходження на Аконкагуа (6962 м). А також безліч походів 4-6 категорій складності, близько 20-ти першопроходжень на Кавказі, Памірі та на Тянь-Шані, брав участь в мультиперегонах.
В 2021 році Саша, як і тисячі альпіністів, не збирався воювати. Але з початком повномасштабної війни одразу пішов на фронт. А в 2022 році цей його похід з групою категорії 5 к.с. зайняв перше місце на чемпіонаті України з гірського туризму.
Особливості району
Тянь-Шань – гірська система, розташована в Центральній Азії на кордоні між Казахстаном, Узбекистаном, Киргизією та Китаєм. Першим європейським дослідником Тянь-Шаню в 1856 став Петро Петрович Семенов, який отримав за свою працю титул «Семенов-Тян-Шанський». Кокшаал-Тоо – найпівденніший хребет у Киргизії. Цей хребет розташований у Центральному Тянь-Шані між озером Іссик-Куль та пустелею Такла-Макан, на кордоні Киргизії з Китаєм. Це фактично Південний край Внутрішнього Тянь-Шаню.
У цьому районі велика кількість вершин висотою майже 6000м. Найбільш цікаві серед них – пік Кизил-Аскер (5842м), пік Крила совєтів (5800 м), пік Космос (5954 м), пік Данкова (5982 м), пік Чон-Турасу або Джолдаш (5729 м), пік Альпініст (5641 м), пік Сергія Корольова (5816 м).
Для району характерне поєднання типово альпійських форм (багато вертикальних скельних стін з перепадом висоти до 1,5 км) з досить великим зледенінням. Весь район, включаючи низини – зона вічної мерзлоти. Часто трапляються заболочені ділянки аж до висот 4000 м. Більше освоєна лише центральна частина хребта. Східна та Західна частини практично нетронуті. У східній частині було здійснено менше 5 походів і стільки ж альпіністських експедицій. На захід від Кизил-Аскера була всього одна альпіністська експедиція і один похід.
Найбільш освоєна частина в альпіністському плані – околиці вершини Кизил-Аскер. Загалом у районі безліч непройдених вершин та перевалів. Південну китайську частину освоєно найменше. Все це дає можливість робити першопроходження в районі в походах практично будь-якої складності. Сам власне район – дуже перспективний та цікавий. Більшість пройдених і описаних перевалів знаходяться в центральній частині основного хребта. Але чим далі від нього, то менше описів та більше можливостей першопроходження. Висоти відносно невеликі, перевальні злети не перевищують 500-700 метрів, що дозволяє проходити майже всі перевали за 1 день. Район дозволяє проводити походи практично будь-якої складності. Ідеально підходить для походів 3-5 категорій. Для походів 5-6 категорії складності логічніше його поєднувати із сусідніми районами. Але є нюанси з перетином кордону. Це з однієї сторони не дозволяє провести в районі безліч походів 6 к.с., з іншого – дає можливість провести досить сильну спортивну п’ятірку.
Для деяких учасників це був перший “великий” похід, для інших – новий район, хороша компанія. Для керівника до цього списку можна додати “дослідницьку” місію. Частина учасників вже була на Тянь-Шані неодноразово. Були вже на Терскеї та в Ак-Шийраку, Борколдої, Інильчеках. Костяк групи ходив разом у похід у Куйлю 2019 року. Двоє з групи вже були в районі Кок-Шаал-Тоо, але трохи на схід, у районі піку Данкова.
Цікаво розглянути архітектуру маршруту:
0. Етап до походу. Заїзд в район, організація закиду.
Включав цілі:
- Фактична тривалість: 2 дні
- Технічне навантаження: переправи
- Акліматизація: 3700
- Запасні дні: 0
- Акліматизація. Технічна розминка.
Ділянка маршруту: долина річки (далі д.р.) Болганди – вузол піку Воронцовський маяк – Льодовик 88 (Соборний)
Включав цілі: Перевірка спорядження, технічна розминка, акліматизація, дослідження нових ущелин.
- Фактична тривалість: 4 дні
- Фактичне технічне навантаження: 1Б, 2А + 2А + 1Б траверс, 1Б, 1Б
- Акліматизація: 4000
- Запасні дні: 0
- Перша половина основної спортивної частини.
Ділянка: Льодовик 88 (Соборний) – Ак-Байтал – пров. Білий Ворон 3А – Льодовик Кизил-Аскер Західний
Включав цілі: другий етап акліматизації, проходження визначальних перешкод, розвідка західної частини району
- Фактична тривалість: 6 заплановано, 4 фактично
- Фактичне технічне навантаження: 2А, 2Б, 3А
- Акліматизація: 5380
- Запасні дні: 1
- Сходження на Кизил-Аскер
- Фактична тривалість: 3 дні
- Фактичне технічне навантаження: 3А
- Акліматизація: 5800
- Запасні дні: 0
- Друга половина основної спортивної частини.
Ділянка маршруту: Льодовик Кизил-Аскер – лід. Комарова Східний
Включав цілі: проходження визначальних перешкод та складних першопроходів.
- Фактична тривалість: 6 днів заплановано, 5 за фактом
- Фактичне технічне навантаження: 2А, 2Б
- Акліматизація: вже пройдено
- Запасні дні: 2
Особливості маршруту
Майже весь похід проходив в льодовиковій зоні. Окрім кількох днів на старті група спускалася з льодовиків лише на дньовки. Данному маршруту властива дуже висока автономність. Людей команда зустрічала тільки у долинах перед стартом і після фінішу, коли їхали позашляховиками, а загалом – повна відсутність стежок, майданчиків для бівуаків та інших слідів перебування людини.
Хоча абсолютна висота і невелика (в районі близько десятка вершин перевищують 5000 м), але в поході висота відчувалася постійним на ній перебуванням. Середня висота ночівлі та середня висота маршруту близько 4260 м, що не дає сильно розслабитися та відпочити від безперервного перебування на висоті.
Це новий маршрут з безліччю першопроходжень.
Більшість походів мають напрям Схід-Захід, шлях групи був навпаки із Заходу на Схід. Всього в районі близько 50 описаних у тій чи іншій мірі перевалів та вершин. Але загалом інформації дуже мало. У багатьох ущелинах спортивні групи були лише один раз. Маршрут Сашиної групи проходив незвіданою частиною району. По суті добре відомий та описаний тільки район льодовиків Кизил-Аскера. На Льодовиках Комарова – Центральному та Західному – до них були лише 3 групи. На льодовику Джірнагакту (No 84) була лише одна польська альпіністська експедиція 2012 року та одна спортивна група туристів у 2019 році. Льодовики 87 (Ак-Байтал), 88 (Соборний), 89 (Воронцовський) вперше відвідані людьми в цьому поході. По району є лише одна хребтівка. Практично весь похід був пройдений по космознімкам у режимі першопроходження.
Також похід ускладнювало і те, що багато льодовиків, раніше закриті та без тріщин, тепер були відкриті з новими зонами тріщин у пониззі льодовиків. Мабуть, у районі було деяке зрушення льодовиків за останні кілька років.
У район глобально є 3 варіанти входу/виходу – через Нарин, Через Барскоон (дорога на Кумтор) та гелікоптером. Дістатись можна тільки автівками з підвищеною прохідністю. Бюджет логістики займає більшу частину бюджету походу.
Окремо варто згадати про перше сходження на пік Кизил-Аскер у рамках спортивного походу, що само собою можна вважати досягненням. Перше сходження на Аскер було в 1985 здійснила команда К. Валієва. А наступне начебто тільки в 2004 році. Це гора з великими вертикальними гранітними стінами більше кілометра, яких не так вже й багато у світі. Загалом на гору було близько 10 вдалих сходжень. Ще стільки ж, напевно, невдалих спроб. Практично всі маршрути були найвищої категорії і майже всі першопроходи.
Наша українська група була перша, яка здійснила сходження на вершину в рамках походу.
Спогади Саші
Спустились ми з великої гори достатньо швидко. Схоже, дуже хотілось спуститись) Далі ми хотіли ще встигнути в погодні дні максимально пробігтися до кінця маршрута, але цьому не судилось статися… По-перше пару раз попровалювались в тріщини… Один раз «пішов» міст в льодопаді, а я взагалі дуже феєрично розбив гітару, провалившись майже на метрів 10 в якусь порожнину льодовика, якої явно не очікував) Відбувся розбитою башкою, вибитим плечем і пробитою кішкою ногою, інше дрібниці) Тому бійцем я перестав бути, лише як командир показував напрямок) По-друге, хвороби нас переслідували з самого початку. А до фінішу вже накопичилась втома і, схоже, резерв здоров’я почав закінчуватись. В різній мірі перехворіли всі, здається, окрім Сергія. Все це нас знову намагалось зупинити чи прийнамні – уповільнювало. По суті – змогли пройти 2 перевали. Соло на Ундервуді друге проходження і першопроходження Золотого Берега. На закуску в нас лишався ще один перевал, дуже класний першопрохід з крутою льодовою стінкою на 400-500 метрів. Але за ніч випало 40-45 см снігу і шанси наші залізти, ще й в нашому підбитому стані, розтанули як сніг на каміннях. Крім того, якась фігня була взагалі чи то з повітрям, чи то з тиском. Не горіли запальнички, сірники та горілка. Спочатку думали, що то через завалений намет. Повністю розкопали, спробували на вулиці – фокус повторився. А ми пішли вниз викликати автівки. Тропили в цей день просто до знемоги. 10 км льодовика – це 9 годин роботи, і то вниз)
Сам маршрут не можна назвати повноцінним першопроходженням. Хоча окремо такий маршрут ніхто ніколи не ходив. На підйом виходили через льодові схили піка Кизил-Аскер Північний. На спуск теж пішли цим шляхом. Шлях на вершину з перемички Кизил-Аскера нашої групи відрізнявся від маршруту групи Валієва. Вони вибрали більш скелястий Східний гребінь, що дозволило досягти вершини з мінімальним рухом карнизами в районі вершини. Сходження зайняло практично два з половиною дні. Вийшло дуже захопливо.
Спогади Саші
З вершини видно було китайську частину, в якій побувало, певне, всього 10 команд за всю історію. А там не менше крутих гір і стін, ніж зі сторони Кіргізії… Весь шлях майже був лавинонебезпечним і весь час було напружено, а найстрьомніше лазіння було на самих верхніх 5 метрах. Але як приємно було знайти вершинну записку та крюк, на якому вона висіла, був дуже в тему. Це було незабутньо
Цікаві факти
Розрахована вага рюкзаків в максимумі: чоловічий – 35 кг, жіночий – 24 кг.
Верхня планка ваги харчових продуктів на день на людину: від 0.5 кг (запасні дні) і 2.5 кг (дньовка).
Через «порізаний» маршрут, погодні умови, своєчасний виїзд з району і невикористані резервні дні лишилось біля 25 кг їжі.
В списку спорядження фігурує гітара, яка потім, на жаль, була розбита…
Походи ще будуть, і сходження, і скелі. Якщо буде Україна. Незалежна наша Україна.
Саша, як і тисячі українських альпіністів, воює за це на фронті. Нагадуй собі про це кожного дня. Саша просить
Подумайте ще раз, чим саме ви можете бути корисними. Не обов’язково бігти та брати автомат. Можна бути волонтером, діставати, шукати, возити, передавати, перераховувати, плести, працювати, та допомагати фінансово, інформувати, дедосити, паяти, виробляти, ремонтувати, розробляти, друкувати… Це можна продовжувати дуже довго. Головне розуміння важливості то робити. А це неймовірно важливо, це головне. Будьте корисними
Фото кредит та матеріали Олександра Павлова
Підписатись на новини
Ми ніколи не спамимо!
